ЗАКЛА́ЦАТИ, аю, аєш, док. Почати клацати. Заклацали його [Гнідкові] копита об суху землю, загули колеса, котячись по рівному шляху (Мирний, IV, 1955, 310); Двоє сторожових юнаків трохи не вбили Кіхаку, заклацавши затворами (Ю. Янов., І, 1958, 214); Заклацали одразу дві рахівниці (Кучер, Трудна любов, 1960, 385); Защебетали всякі там горобці, лелеки заклацали на стрісі (Донч., VI, 1957, 44).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 146.