ЗАКО́ЛОТИЙ1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до заколо́ти1 1, 2. [Дон Жуан:] Ви мов заколота кривава жертва, такі в вас очі… (Л. Укр., III, 1952, 371).
ЗАКО́ЛОТИЙ2, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до заколо́ти2. Густе жовтаво-біле волосся її, підрізане на рівні плечей і недбало заколоте збоку великим гребінцем, спереду рівним, товстим пасмом спадало на лоб (Коз., Сальвія, 1959, 16).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 154.