ЗАКОЛЯДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., етн.
1. Почати колядувати, співати колядку. Жінки заколядували, вихваляючи гостинність господаря з господинею (Кок., Новели, 1962, 94); На небі з’явилась зірка, а під вікном пролунали дитячі голоси колядників. Заколядували найменші (Гжицький, У світ.., 1960, 82).
2. Проспівати колядку. Уже по других краях села стихла колядка, уже і світло де-не-де тільки горіло, а наші колядники все ще бігали та відшукували, кому, б заколядувати (Мирний, III, 1954, 43).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 154.