Що oзначає слово - "закон"



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ЗАКО́Н, у, ч.

1. про що і без додатка, юр. Встановлене найвищим органом державної влади загально обов’язкове правило, яке має найвищу юридичну силу. Аж ось лихий царя несе З законами, з мечем, з катами, З князями, темними рабами (Шевч., II, 1963, 404); Чекаю тепер, як не знати чого, закону про волю преси, а його як нема так нема (Коцюб., III, 1956, 283); Закон у пана, як дишло, — куди направить, туди й вийшло (Укр.. присл.., 1955, 16); У Радянському Союзі діє прийнятий Верховною Радою СРСР Закон про мир, спрямований проти всякої пропаганди війни, на захист і зміцнення справи миру (Рад. Укр., 9.VIII 1951, 1); Улас зблід, голос його тремтів і ламався: — Ви порушуєте закон і конституцію (Тют., Вир, 1964, 68); // тільки одн., без додатка. Сукупність таких загальнообов’язкових правил та державних постанов, що визначають суспільні відносини людей; втілення найвищої влади в суспільстві. [Лихвяр:] Ті християни всі вороги добробуту й держави і не повинен би закон давати їм права оборони (Л. Укр., II, 1951, 513); [Одновіл:] Спасибі Хмельницькому, одна тепер правда буде, один закон, одна віра православна (Дмит., Навіки разом, 1950, 18); // у знач. присудка, перен. Те, що сприймається як незаперечне розпорядження, веління, обов’язкове для неухильного виконання. Йосипенко усіма верховодить, що сказав прикажчик — слово його закон (Мирний, IV, 1955, 169); Наказ командира — закон для солдата! (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 110).

І́менем зако́ну — владою, наданою діючим законодавством. Казенний дім! Ніколи він не віщував добра хліборобу ні в картах, ні в житті.. Хіба ж мало людей ще господарями входили в ці двері, а виходили з них іменем закону старцями? (Стельмах, І, 1962, 381); По́за зако́ном бу́ти (перебува́ти, стоя́ти і т. ін.) — бути позбавленим громадянських прав, заступництва з боку державних органів. Ми стоїмо зараз поза законом (Коцюб., III, 1956, 284); Ста́вити (оголо́шувати і т. ін.) по́за зако́ном кого — позбавляти кого-небудь громадянських прав, заступництва з боку державних органів. [Адмірал:] Хто піде проти наказу, хто не виконає ультиматуму, той поставить себе поза законом (Корн., І 1955, 74); Сухи́й зако́н — заборона вживати алкогольні напої. — У штаті Бомбей — сухий закон. Пити спиртні напої заборонено (Минко, Намасте.., 1957, 12).

2. кого, чого, чий і без додатка. Загальноприйняте, усталене правило співжиття, норма поведінки. Один за всіх, — за одного усі! Такий закон і дружби і любові (Сос., Солов. далі, 1957, 15); Обов’язок кожного моряка допомогти іншому морякові, який терпить у морі лихо. Такий міжнародний закон (Кучер, Голод, 1961, 342); По всьому відчувалося, що паруб’яга тут — заводій і що він у цій хаті диктує неписані закони досвіток (Речм., Весн. грози, 1961, 122); // Звичай, обряд. Мати не казала їм нічого, їй закон велить, благословляючи діточок, тільки плакати (Кв.-Осн., II, 1956, 72); [Зінька:] Ти, може, не захочеш і похристосуватися зо мною? [Роман:] Чому? Це ж закон… Давай похристосуємось (Кроп., II, 1958, 19).

◊ Во́вчий зако́н див. во́вчий.

3. чого, перев. мн. Основні правила в якій-небудь ділянці людської діяльності, що випливають із самої суті справи. Питання це — режисер і автор — стояло дуже гостро.. Але до згоди тоді ще не прийшли. Власне, не до згоди, а до розуміння законів кінематографії (Ю. Янов., II, 1958, 22).

4. чого і без додатка. Об’єктивно існуючий, постійний і необхідний взаємозв’язок між предметами, явищами або процесами, що випливає з їх внутрішньої природи, сутності; закономірність (у 2 знач.). Читав [Гриць ] книжки. Говорили ті книжки про право кожного й про волю те право добувати; судили про звіра і чоловіка; про світ і його закони довічні (Мирний, III, 1954, 186); — Тепер.. наука так швидко пішла вперед і довела закони, на яких тримається всесвіт (Тют.. Вир, 1964, 42); // Основне положення якої-небудь науки, що відбиває причинно-наслідковий зв’язок між явищами, характеризує перебіг певних процесів у природі або суспільстві. Причина руху планет залишалась невідомою до кінця XVII ст., до відкриття Ньютоном (1643-1727) закону всесвітнього тяжіння (Астр., 1956, 66); Відкриття періодичного закону і створення періодичної класифікації є найвидатнішим відкриттям у галузі хімічних наук (Наука.., 2, 1959, 48); // Що-не-будь неминуче, незаперечне, що є виявом певної закономірності. — Ось, зверніть увагу — персик. Скільки років б’юсь, сотні сіянців щороку й жодного морозостійкого гібрида. І розщіплюється чи на мигдаль, чи на персик. Ваш професор зараз скаже, що не розщіплюватися вони не можуть. — Не можуть, Іване Володимировичу, — це закон, — сказав Карташов (Довж., І, 1958, 477).

5. Сукупність догм (основних положень) якої-небудь релігії, віровчення. Були там [у пеклі] чесні пустомолки, Що знали ввесь святий закон (Котл., І, 1952, 139).

Зако́н бо́жий — у дореволюційній школі — спеціальна дисципліна, що вивчала основи православного віровчення. — Тепер треба людей грамотних, а в мене тільки й науки що в шкільному курникові сидів за незнання закону божого (Тют., Вир, 1964,25).

◊ Зако́н бра́ти (взя́ти, прийма́ти, прийня́ти); У зако́н уступа́ти (уступи́ти) заст.: а) брати шлюб, вінчатися з ким-небудь. [Матушка гуменя:] Се твоя жінка, чоловіче? [Кнур:] Моя, добродійко. Рідна моя. Ми з нею закон брали (Мирний, V, 1955, 83); — Чи до танців тут, до скоків? Аби б у закон уступити. Моє сирітське діло (Кв.-Осн., II, 1956, 350); б) приймати постриг, стригтися в ченці (черниці). Закону черниця ще не взяла, в послушницях другий рік ходить (Ле, Хмельницький, І, 1957, 228); У зако́н увести́ кого, заст.: а) дати шлюб кому-небудь, повінчати когось; б) охрестити дитину. — Сьогодні уже баба питає: коли і як малу у закон увести? (Мирний, IV, 1955, 66).

$ По зако́ну: а) згідно з відповідним законом. — Вона по закону податків не повинна платити. Де се видано, щоб удова давала податки за померлого чоловіка? (Мирний, III, 1954, 50); б) відповідно до звичаю, точно виконуючи певний обряд. — Завтра сам приїду до тебе, — каже [пан] Уляні, — з старостами й молодим, і вже будемо тебе сватати як слід по закону (Стор., II, 1957, 190); — Хоч поховайте мене по людському закону. Нехай посесор не викидає мене на смітник, як викидав других бурлак (Н.-Лев., II, 1956, 213); в) (рідко) по правді, справедливості. — А правду казав Чіпка,— промовила [Христя].. — Що немає між людьми правди, що живуть вони не по закону! (Мирний, І, 1949, 276); — Батько ще навесні одрізнив і Микиту, і Сашка. По двадцять десятин виділив кожному. У нього в самого і сорока не лишилось. Як по закону, то тепер іще батькові прирізати треба (Головко, II, 1957, 475).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 154.