ЗАКО́ПУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗАКОПА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док.
1. Риючи заглиблення, перев. у землі, піску, закопувати себе, ховатися; зариватися. Багато.. земноводних, перебуваючи на суші, риють нірки і закопуються в землю на зимівлю (Визначник земноводних.., 1955, 10); // Риючи окопи, траншеї, укриватися від ворога. — Товаришу полковник.. Зроблено так, як ви вимагали. Ми будемо стояти. Ми закопалися в землю і будемо тримати оборону (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 17); // Розгрібаючи сіно, солому тощо, зариватися. Сиділа [Левантина].., аж поки подубіли з холоду ноги, і всю її мов трясця трусило. Тоді догадалася злізти на горище над кінницею і закопатися в сіно. Там зогрілася (Гр., II, 1963, 272); // перен., розм. Почати вести самотнє, відлюдне життя. Не допитуючись, для чого задумав боярин покидати Галич і для чого хоче закопатися в такій лісистій пустині, та й ще з молодою дочкою, князь Данило дав йому даровизну (Фр., VI, 1951, 65).
2. перен., розм. Заглиблюватися в яку-небудь справу, захоплюватися чимсь, не звертаючи уваги на навколишнє життя. Дашкович все глибше закопувався в книжки. (Н.-Лев., І, 1956, 401); Побачив старий, що вже непереливки. Кинув худобу, кинув хазяйство і закопався з того часу у пасіку (Мирний, І, 1954, 235).
3. тільки недок. Пас. до зако́пувати. Вночі за високим парканом награбоване добро з возів переходило в комори і сараї Когута, а часто закопувалось у землю (Цюпа, Назустріч.., 1958, 62).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 159.