ЗАКОРДО́ННИЙ, а, е. Стос. до закордону. Комісар закордонних справ стояв на березі й дивився в синю морську далечінь.. Його оточувала купка людей — представники уряду, міста, військові і журналісти (Ю. Янов., II, 1958, 108); // Який міститься, живе, здійснюється, видається або виготовляється за кордоном. Замфір ступою поїхав берегом Прута. Тут глянув на нього з-за річки широкий простір зелених плавнів, замріяли вдалині закордонні села (Коцюб., І, 1955, 188); Вибачте мені, добродію, що я такого гострого наказав Вам про Ваші закордонні видання (Мирний, V, 1955, 383); Ах, якби знали її [Софіїні] закордонні приятельки, серед кого доводиться їй тут жити… (Гончар, Таврія, 1952, 140); Товариші переслали записку у прогресивні закордонні газети (Вільде, Сестри.., 1958, 391); // Прибулий або привезений з країн, що знаходяться за кордоном. Жаль мені, що не буду в Києві та не побачу всіх закордонних гостей (Л. Укр., V, 1956, 278); Це був старий закордонний трактор, од якого вимагалося неможливого і який весь час мстився тим, що підводив бригаду у найвідповідальніші моменти (Ю. Янов., II, 1954, 134).
Закордо́нний па́спорт — документ, що засвідчує право виїзду кого-небудь за межі батьківщини, за кордон.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 159.