ЗАКОРО́ТКИЙ, а, е, розм. Дуже, надто короткий; коротший, ніж звичайно або потрібно. Топорище було закоротке супроти лап величезного звіра (Фр., VI, 1951, 19); Темно-синя сукня, вузька в плечах і закоротка.., лишала відкритими її коліна (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 173).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 160.