ЗАКОСТРИ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, розм. Док. до костри́читися. Я до його рідним братом, — а він як закостричиться, так куди тобі (Сл. Гр.); Отак закостричитись, затятись, відвернутись — для цього багато розуму не треба (Гончар, Тронка, 1963, 265).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 161.