ЗАКРА́ДЛИВИЙ, а, е.
1. Який закрадається, непомітно проникає куди-небудь. Дехто на казенних сторінках вахтового журналу намагається ще й знайти відображення всіх порухів матроського серця в поході: прояви його мужності і стійкості, закрадливі сумніви, розраяність морем чи безмежну відданість йому (Логв., Давні рани, 1961, 6).
2. Який уміє хитрощами та догоджанням увійти в довір’я; // Спрямований на те, щоб добитися прихильності, приязні кого-небудь. Закрадливий розум; Закрадливий голос.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 163.