ЗАКРИЖАНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до закрижані́ти. На далекому Подолі, над самісінькою гладінню наче закрижанілих у нічному спокою хвиль моря-Дніпра,.. — в недавно відкритому «Клубі матросів Дніпровської флотилії» — теж ще світилося (Смолич, Мир.., 1958, 73); // у знач. прикм. В теплому повітрі полинули, солодкі пахощі.. перших квітів, яким так не терпілося побачитись з сонцем, що вони поспішили пробитись до нього крізь закрижанілий сніг (Речм., Весн. грози, 1961, 82).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 166.