ЗАКРО́ПЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до закропи́ти 1, 2. Моряки пильно розглядали всі три похоронні, вже так закроплені сльозами і потерті в руках, що деяких слів і розібрати було не можна (Кучер, Голод, 1961, 334); // у знач. прикм., жарт. П’яний. [Мартин:] І де тілько наш майстер подівся? ..Голову свою даю, що верне закроплений (Фр., IX, 1952, 361).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 169.