ЗАКРУ́ГЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до закругли́ти. Тонкі, довгі пальці з ретельно закругленими нігтями. І хоч вони, безперечно, належали чоловікові, але шкіра ніжна, рожева, як у жінки (Руд., Остання шабля, 1959, 59).
2. у знач. прикм. Який має округлі лінії або округлу форму. Дністро вливався в закруглений лиман, неначе вилазив з зелених густих очеретів (Н.-Лев., II, 1956, 219).
3. у знач. прикм., перен. Викінчений, довершений. Остапчук не вслухався в його закруглені фрази (Жур., Вечір.., 1958, 162).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 169.