ЗАКРУ́ГЛЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. закругли́ти. 2. Округла або овальна частина чого-небудь; вигин. Широка шина з плоскою, майже без закруглення поверхнею настільки зменшує питомий тиск на грунт, що автомашина легко йде по снігу, піску і заболоченій місцевості (Наука.., 10, 1963, 23); Наближаючись до закруглення, водій повинен зменшити швидкість руху так, щоб рух на закругленні був безпечним (Автомоб., 1957, 278).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 169.