Що oзначає слово - "закрутити"



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ЗАКРУТИ́ТИ1, див. закру́чувати.

ЗАКРУТИ́ТИ2, учу́, у́тиш, док.

1. перех. Почати крутити, рухати, обертаючи. Кінооператори схопились.. і закрутили ручки своїх апаратів (Трубл., Мандр., 1938, 171); Вітер підхопив на межнику перекотиполе.., закрутив і поніс, поніс… (Цюпа, Назустріч.., 1958, 11); Панько Борозна вхопив Христю Кавунову.. і закрутив її в танці (Кучер, Трудна любов, 1960, 179); * Образно. А потім завертіло, закрутило ним життя, мов циган сонцем, де тільки не довелося побувати (Збан., Сеспель, 1961, 98); // безос. [Зінька:] Вхопило [почуття] мене раптом, ніби вихор, і закрутило, як пір’їну! (Крон., II, 1958, 57).

2. перех. Крутячи, довести до знемоги, втоми, запаморочення. Танцювала [Надія] з Сашком, носилась з Ларисою, перетанцювала Чистогорова і зовсім закрутила опецькуватого Страшка (Баш, Надія, 1960, 75).

3. неперех. Почати повертати що-небудь в різні боки; замотати, затрусити (головою), завихляти (хвостом і т. ін. Комарик молодий спустився І дратувати заходився, Лев головою закрутив (Гл. Вибр., 1951, 133); Старий Гіца.. якось приступив до неї, простяг руку, закрутив баньками і крикнув: — Давай гроші! Чи дурно тебе годуватиму? (Коцюб., І, 1955, 373); Валет, закрутив хвостом, потім ураз наставив вуха (Панч, Гарні хлопці, 1959, 40).

◊ Закрути́ти но́сом див. ніс.

4. тільки 3 ос., неперех. Почати віяти, мести, змінюючи напрям (про вітер, куряву, сніг і т. ін.). Пливуть [троянці] — аж вітри забурчали І закрутили.., Завили різно, засвистали (Котл., І, 1952, 158); Щось насувало грізне. Потемніло, завітрило, закрутила курява (Вас., І, 1959, 123); // безос. Насупилось небо, заховалось сонце — похмуріло… загуло, закрутило, закушпелило шляхом… (Мирний, II, 1954, 138).

5. неперех., перен. Викликати відчуття лоскоту подразнення (в носі, вусі). Душний дим закрутив в носі (Ірчан, II, 1958, 86); // безос. Йому закрутило у вус і він з напругою ковтнув слину (Хор., Місто.., 1962, 126); Він її ще міцніше пригортав, поки вона, випручавши руку, не мазнула його по виду.. — Ну, та й удрала [ударила] ж, — аж закрутило в носі! — каже він, скривившись (Мирний, II, 1954, 70).

◊ [Що аж] у но́сі закрути́ло (закру́тить), безос. — про почуття незадоволення чимось. Цього ж ранку, як неждано наїхав був князь, так несподівано й виїхав «Закрутило в носі!» — сміялись женці (Головко, IІ, 1957, 240); [Катерина:] Але я вам ще таке скажу, що аж у носі закрутить (Корн., Чому посміх, зорі, 1958, 65).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 170.