ЗАКРІПА́ЧЕННЯ, я, c., іст. Дія за знач. закріпа́чити. Розправившись з повстанцями, поміщики використали свою перемогу для дальшого закріпачення селян (Іст. СРСР, І, 1956, 167).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 167.