ЗАКУВІ́КАТИ, ає, док. Почати кувікати. От і свині закувікали по чистих свинарниках (Ю. Янов., II, 1954, 166); * Образно. — Ат, верз [піп] щось таке, що й купи не держиться; ще й на кінці закувікав! — говорив титар (Н.-Лев., III, 1956, 62).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 173.