ЗАКУ́ТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до заку́тати. З глибини шляху срібно, з перебоями задзеленчав дзвоник, повз Романа на легких санчатах проїжджав закутаний башликом судовий пристав (Стельмах, І, 1962. 125); На вулицях міські жителі ходили під чорними парасольками або закутані в плащі (Чорн., Визвол. земля, 1959, 90); Ліва рука, закутана в бинти, висіла ні перев’язі (Руд., Остання шабля, 1959, 202); * Образно. Потім настала осінь. Закутана в мряку, з супроводом зимних вітрів, і з сумними сірими вечорами (Коб., І, 1956, 545).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 176.