ЗА́КУТОЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до за́куток. Він знав тут у горах кожний закуточок (Коб., III, 1956, 202); От-от погаснуть фарби картини, вже ледве притаїлись десь в потайному закуточку фантазії (Н.-Лев., III, 1956, 313).
Усі́ (всі) за́куточки; По всіх за́куточках — те саме, що Усі́ (всі) за́кутки; По всіх за́кутках (див. за́куток). [Олена:] Яку чудну іграшку видумав Андрій: заховався, а ти його й шукай! Усі закуточки обходила… Нема!.. (Кроп., І, 1958, 488); Стара мати сливе що стратила розум з горенька та з жаху, з ляку, — ходить, шука його, наче голку, по всіх кутках і закуточках (Вовчок, І, 1955, 356).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 177.