ЗАКУ́ТУВАТИСЯ, уюся. уєшся, недок., ЗАКУ́ТАТИСЯ, аюся, аєшся, док.
1. Добре вкриватися чим-небудь, загортатися в щось, захищаючись від холоду, вітру і т. ін. Швидкий осміхнувся, позіхнув і, щільніш закутуючись пледом, простяг засиджені ноги й схилився в куток, щоб поринути в думи-дрімоти до самого ранку (Вас., І, 1959, 355); Мужик закутавсь у кожух, А тут метіль (Фр., X, 1954, 315); — Оце причепилась причепа! Про мене бери все полотно та й закутайся в його з головою.., — сказала Кайдашиха (Н.-Лев., II, 1956, 295); Уночі жандарми наказали в’язням лягти на голій підлозі і закутатись (Скл., Карпати, II, 1954, 239); // Запинатися (хусткою і т. ін.). Попід тинами вже бігли до колгоспного двору перелякані жінки і, витріпуючи хустки, закутувалися на дорозі (Кучер, Прощай.., 1957, 417).
2. чим, у що, перен. Щільно оповиватися, затягуватися чим-небудь (туманом, хмарами і т. ін.), роблячись невидним. Чорний панський гай потиху одсувався назад, закутуючись волокнуватими пасмами білого туману (Коцюб., І, 1955, 338); Швидко верхи гір закутались у хмари (Н.-Лев., II, 1956, 389); Прозвучав сигнал, і за мить машина вже зникла позаду, закутавшись у непроникливу ковдру пилу (Донч., Пісня.., 1947, 18).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 177.