ЗАКІ́П, ко́пу, ч., діал.
1. Рів з насипом. Глибокий, цвілий від полину закіп.. замикав у собі, крім кремезних кам’яних корпусів, і гладко втоптаний плац (Панч, І, 1956, 74).
2. Яма для добування нафти. Коло закопів горбки глини ростуть угору та й ростуть (Фр., І, 1955, 129).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 145.