ЗАЛАШТУНКО́ВИЙ, а, е. Який міститься, перебуває за лаштунками. Молоді актори, заполонені грою Бучми, вже були постійними залаштунковими глядачами усіх його ролей (Вітч., 1, 1966, 179); На порозі я наткнувся на якусь постать, невиразну в залаштунковому сутінку (Смолич, Театр.., 1940, 36).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 181.