ЗАЛА́ЯТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., розм. Почати лаятися. Роботящий, смирний [хлопець].., і вже ні з ким не залається, не заведеться (Кв.-Осн., II, 1956, 429); // Вимовити образливі, лайливі слова. — А чим же військо не військо? — Дуже непросте з вигляду, — каже сусіда, — наче студенти академічні. При них і залаятися незручно (Ю. Янов., І, 1954, 31).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 181.