ЗАЛИ́ВЧАСТО. Присл. до зали́вчастий. Вони глянули одне на одного і розсміялися, весело, заливчасто, нестримно (Собко, Біле полум’я, 1952, 326); У садах понад селом заливчасто шаленіли солов’ї (Цюпа, Назустріч.., 1958, 440).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 185.