ЗА́ЛИЗЕНЬ, зня, ч., розм. Частина чого-небудь, що видається в якийсь бік у формі клина. На колодязях спалахували при місяці льодяні зализні (Тют., Вир, 1964, 461); — І зважте, що це перед Вами тільки один шматок, крайній зализень так званої Каховської арени летючих пісків (Гончар, Таврія, 1952, 113).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 185.