ЗАЛИСНІ́ТИСЯ, і́ється, док. Те саме, що залисні́ти. Тверде і смагле обличчя його, не піддавшись ралу літ, побуріло юхтою і наче залиснілося спрацьованим автолом (Вол., Місячне срібло, 1961, 198); Знову показалася сива борода Райкова й залиснілася голова, вирізалось з темряви.. лице Василія Тимофійовича (Вас., І, 1959, 144).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 186.