ЗАЛИ́ТИЙ, рідше ЗАЛЛЯ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зали́ти і залля́ти 1-5. Боліло хліборобське серце, дивлячись на свої залиті водою токи (Мирний, III, 1954, 7); Він, залитий потом, ледве переводячи дух, метався грунем в нестямі, боячись втратить останні сили (Коцюб., II, 1955, 341); Люди розходились по хатах, де залиті слізьми вдови світили вже свічки у головах небіжчиків (Мик., II, 1957, 312); Устина поставила на призьбі миску з варениками, залитими сметаною (Чорн., Визвол. земля, 1959, 169); Урочисті збори. Зала заллята світлом. Гримить оркестр (Вишня, І, 1956, 317).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 186.