ЗАЛІЗОБЕТО́Н, у, ч. Будівельний матеріал, що становить собою поєднання бетону й сталевої арматури в одній конструкції і відзначається великою міцністю. Бетон із залізним каркасом усередині, що називається залізобетоном, застосовується при будуванні заводських корпусів, тунелів, гребель, у житловому будівництві і т. д. (Хімія, 10, 1956, 140); * У порівн. Нам треба нервів, наче з дроту, Бажань, як залізобетон (Еллан, І, 1958, 74); // збірн., розм. Залізобетонні конструкції, деталі і т. ін.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 190.