ЗАЛІНУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док., розм. Те саме, що заледащі́ти. Ну, нічого казать, що часом і залінуєшся і замість того, щоб у вільний час листи писать, лягаєш собі і книжку читаєш або йдеш куди в гості (Л. Укр., V, 1956, 135); І ось одного разу сталось так, що Валерик знову залінувався. Вірніше, не залінувався, а… знову мало не забув про домашні завдання (Збан., Старший брат, 1952, 8).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 191.