ЗАЛІ́ПЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до заліпи́ти. Ткач прислухався до завивання хуртовини, глянув на чорне вікно, знизу заліплене снігом (Цюпа, Назустріч.., 1958, 323); Крізь два маленькі віконця на лівій стіні, наполовину заліплені папером, вривається слабке, рожеве вечірнє світло (Л. Укр., IV, 1954, 211); Заліплений цей конверт був не з одного берега, як звичайні конверти, а з трьох — наче секретка (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 230).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 191.