ЗАЛІ́СЕНИЙ, а, е.
1. спец. Дієпр. пас. мин. ч. до заліси́ти. Стопудові врожаї колоскових виростили десятки колгоспів на залісених землях (Рудь, Гомін.., 1959, 115).
2. прикм. Зарослий лісом. Важливою рисою матеріальної культури ранньонеолітичного населення залісених територій Української РСР була поява крем’яних рубаючих знарядь (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 40).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 191.