ЗАМ’ЯКИ́Й, а́, е́, розм. Надто м’який, м’якший, ні; звичайно або потрібно. — Не думайте, що він лихий чоловік, — говорила [Оксана] мені, — він навіть дум добрий, і лиш ми не розуміємося! Я заподатлива і зам’яка супроти його хворобливо консеквентної вдачі (Коб., І, 1956, 249).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 226.