ЗАМА́ЗАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зама́зати. Город ровом обкопаний, дерева попідчухрані, глиною замазані (Григ., Вибр., 1959, 258); Стала розповідати [делегатка] про себе. Як жила — так само, як і більшість з них, — ніби з замазаними очима, не бачачи ні світу, ні просвітку (Еллан, II, 1958, 8); Вона міцно держала в замазаних свіжою землею пальцях ключ (Коцюб., І, 1955, 310); Ми йдемо додому, всі такі замазані, чудні (Сос., І, 1957, 340).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 200.