ЗАМА́ЗКА, и, ж. Спеціально виготовлена в’язка речовина для замазування щілин і тріщин. Біля одного вікна Яким замазку замішував (Головко, II, 1957, 98); Доброю вважається замазка, яка.. не руйнується від води й температури і міцно з’єднується з склом та деревиною (Овоч., 1956, 153).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 200.