ЗАМА́РИТИСЯ, рюся, ришся, док., ким, чим, над ким-чим і без додатка. Захопитися мріями, думками про кого-, що-небудь; замріятися. — Що це Андрійко наш так дуже зажурився? — промовив один з хлопців. — Не знаєш чого? Циганочкою, мабуть, замарився.., — пояснив Грицько (Вас., І, 1959, 156); Настя замарилась над картиною тихого раю в милого хаті… (Коцюб., І, 1955, 53); Замариться Катря, і зацвітають їй білим цвітом яблуні за хатою, де гей скільки років самий сушняк рудів (Головко, II, 1957, 233).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 202.