ЗАМА́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАМАЇ́ТИ, аю́, аї́ш і рідко ЗАМА́ЯТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Прикрашати зеленню, квітами, гілками і т. ін. Просить він [Марець] в сонечка помочі з неба — Буйнесенькі стануть теж у пригоді — Землю сушити, травицею вкрити, Первоцвітом, рястом гай замаїти (Коцюб., І, 1955, 427); * Образно. Місяць виписав.. на їй [стіні ] нове срібно-синяве вікно, замаявши його рясно густими., кучерявими од грат тінями, мов галуззям винограду (Вас., II, 1959, 59).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 204.