ЗАМИЛУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док.
1. без додатка, ким, чим, рідко на кого-що і з кого-чого. Милуючись, захоплено задивитися на кого-, що-небудь. Ви так задивилися на все те [красу краєвиду], так замилувалися, що незчулися, як і ваші очі закрились, як тихе забуття почало колихати вашу голову (Мирний, IV, 1955, 319); Оленка непомітно стала на порозі, притулилася до одвірка, замилувалася Роксаною (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 349); Не можна не замилуватися красою будинків Праги (Рильський, III, 1956, 313); Валентин Модестович не міг не розсміятися. — Подумаєш, який Нарцис! — пролунав ззаду насмішкуватий голос. —Так замилувався на себе… (Шовк., Інженери, 1956, 11).
2. Полюбити що-небудь, виявити велику схильність, пристрасть до чогось.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 208.