ЗАМОГИ́ЛЬНИЙ, а, е. Глухий, похмурий (про голос). Редактор надувся і замогильним голосом запевняв мене, що цензор викине конче статтю (Коцюб., III, 1956, 179); — Стала водокачка, — замогильним голосом повідомив з ходу Мазуркевич (Гончар, Таврія, 1952, 411).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 218.