ЗАМО́РЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до замори́ти1.
2. у знач. прикм. Виснажений, знесилений від праці, голоду, втоми. Батько був сухий, худий, заморений; прийде було додому — та й зляже (Мирний, III, 1954, 162); Він було лається в громаді: — Ех ви, заморені, захарчовані! Куди вам заступитися за громаду, коли у вас в жилах юшка з картоплі (Коцюб., I, 1955, 299); Грози йшли і серце підганяли, веселів заморений бідак… (Сос., І, 1957, 116); // Який втомився; втомлений. Іде чумак заморений, Курою покритий; Іде шляхом-Сагайдаком Помимо рокити (Щог., Поезії, 1958, 434).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 220.