ЗАМО́ЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до замости́ти. На замощеній каменем пристані стояв чоловік із великим букетом квітів (Трубл., Мандр., 1938, 150) Заробітку шукавши по Москві, сновигав Омелько по замощених колодами та дошками столичних вулицях (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 523).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 222.