ЗАМРІ́Я, ї, ж., рідко. Те саме, що замрі́яність. Він часто курив і майже не розмовляв з Марком, який, проте, не зважав на замрію свого товариша (Тют., Вир, 1964, 11); * Образно. Я люблю осінь, її тишу і прозолоть, замрію і прохолоду (Грим., Подробиці.., 1956, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 223.