ЗАМУГИ́КАТИ, аю, аєш, док., перех. і без додатка.
1. Почати мугикати, стиха, невиразно наспівувати. Дід знов заходився стругати, і сам незчувся, як замугикав старечим голосом якоїсь пісні (Н.-Лев., IV, 1956, 212); Михайло замугикав свою улюблену пісню (Досв., Вибр., 1959, 161).
2. Почати вимовляти «гм», «мг» і т. ін. Петро Григорович багатозначно замугикав від задоволення і переможно глянув на Тарновського (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 175).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 223.