ЗАМУ́ЖЖЯ, я, с., розм. Те саме, що замі́жжя. -Я родичів шаную, — сказала Галя, — але в таких річах, як замужжя, маю свою волю (Фр., VIII, 1952, 48); Цілий рік до мене залицявся [жених], Над життя любити присягався, Щастя у замужжі обіцяв (Шер., Дорога.., 1957, 102).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 223.