ЗАМУ́РЗА, и, ч. і ж., розм. Про замурзану людину. Не розуміла Мотря сама себе, як вона могла полюбити, ото такого «нехлюя», «задрипу», «затьопу». «замурзу» (Григ., Вибр., 1959, 353).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 224.