ЗАМІ́ННИК, а, ч. Матеріал, виріб і т. ін., що використовується, вживається замість іншого — дефіцитного або дорогого. В машинобудівній, електротехнічній та інших галузях народного господарства дедалі більше застосовуються як замінники кольорових металів пластмаси (Ком. Укр., З, 1963, 15); Завдяки розвиткові науки і техніки синтетичні матеріали перейшли з скромного місця замінників, яке вони займали на першому етапі їх застосування, в ряд незамінних матеріалів (Наука.., 8, 1958, 9); Замінники шкіри; Замінники білка; Замінник шерсті; // Взагалі те, чим заміняють що-небудь. Було багато людей, що взагалі вважали принизливим для себе ходити в кіно, вважали його примітивним і грубим замінником віками освяченої сцени (Довж., III, 1960, 281).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 210.