ЗАМІ́С, у, ч.
1. спец. Те саме, що замі́шування1. У хлібопекарській промисловості майже повністю механізовано процеси борошнопросіювання, замісу тіста і вивантаження його з діж (Наука.., 7, 1956, 10).
2. Маса, утворювана при замішуванні чого-небудь. На виліплених до половини стінах копирсалися мурувальники. Вони добирали останні вальки глиняного замісу (Добр., Тече річка.., 1961, 212); Могутні валки перелопачують заміс апатитового концентрату з сірчаною кислотою (Рад. Укр., 2.VI 1962, 3); // Місце, до замішують глину. Кілька жінок лінькувато місять глину в замісі, щоб дірки в стінах потім нею обвальковувати (Гончар, Тронка, 1963, 320).
На замі́с — уживається на означення певної кількості борошна, потрібного для замішування однієї порції тіста. [Сидір:] Може б ти зарятував мене [борошном]? [Данило:] У самого зосталось на один тільки заміс (Кроп., IV, 1959, 264).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 212.