ЗАМІШАНИ́НА, и, ж., діал.
1. Мішанина. В дальших розділах нашої розвідки побачимо, шо й на полі чисто естетичної критики панує не менша неясність і замішанина понять… (Фр., XVI, 1955, 259).
2. Сум’яття. [Мартин:] Під цю колотнечу й замішанину [у війні] хто там уважатиме на одного забитого, коли їх тисячі! (Гр., II, 1963, 545).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 214.