ЗАНЕПА́ДОК, дку, ч., заст. Занепад. Панська ж земля зоставалася неорана, несіяна.. Страшенною пустинею все те оддавало, розором та занепадом одго-нило. І справді, то був занепадок (Мирний, IV, 1955, 240).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 229.