ЗАНЕ́СЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до занести́ 1-5. Де-не-де попадався під ноги безсмертник і стирчали біляві пухнасті вінички тирси, співучої степової трави.. З яких степів і якими вітрами занесені й посіяні тут, на високій горі, її зерна? (Гончар, III, 1959, 62); Нараз з підлоги підводиться скуйовджена постать цигана, і в його занесеній руці блискає ніж (Кол., Терен.., 1959, 367); Перед нами снігом занесений степ, села, хутори… (Головко, І, 1957, 64); // зане́сено, безос. присудк. сл. Скотина третій день не напована: глибоко водопій занесено (Мирний, III, 1954, 10).
2. прикм., рідко. Те саме, що запози́чений.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 229.