ЗАНО́КАТИ, аю, аєш, док., розм. Почати нокати, поганяючи коней. Дід Хома дружньо попрощався зі мною та й занокав на своїх коненят (Збан., Малин. дзвін, 1958, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 232.