ЗАНІ́ВЕЧИТИ, чу, чиш, док., рідко. Те саме, що зні́вечити. Я сам занівечив свій вік, І ні на кого не жалкую (Шевч., II, 1953, 62).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 231.